Тайко Драммерс
«Тайко Драммерс» — це унікальна формація щирих прихильників японських барабанів, що живуть і вдосконалюють свою майстерність в Україні
«Тайко» (япон. — великий пузатий барабан) означає і один з різновидів ударної музики, і тип барабана. Вік цього традиційного ударного інструменту, унікального за своїми властивостями, — близько двох тисяч років.
У давнину в кожному японському селі був сигнальний барабан, за допомогою тайко передавалися сигнали про небезпеку, заклики до спільної роботи тощо. Тайко використовували і під час військових походів: їхній ритм залякував противника, а японців, навпаки, надихав на битву. Пізніше за допомогою тайко стали передавати повідомлення під час бою — на живописних сувоях XV ст. зображували воїна з закріпленим на спині у спеціальній рамі тайко, в який б’ють два інших воїни. На тайко грали також при імператорському дворі. Звичайно, стиль дещо відрізнявся, як і самі барабани — вони були набагато розкішніше прикрашені. Тайко і сьогодні входить до складу інструментів, що супроводжують вистави театрів Но і Кабукі.
Але найважливішу роль тайко завжди відігравали у релігійних обрядах. Наприклад, імітуючи барабаном гуркіт грому, селяни викликали дощ у періоди засухи. Японці вважали, що в тайко живе магічна істота, яка дає їм корисні поради та вказівки. Грати на тайко могли лише просвітлені й шановані особи. Пізніше тайко стали храмовими інструментами: грати на них було дозволено лише в особливих випадках і лише тим, хто отримав благословення священиків. Сільські свята завжди супроводжувалися грою на тайко. Саме ці традиційні ритми лягли в основу композицій, які виконують гурти сучасних тайко-барабанщиків.
«Тайко Драммерс» — молодий колектив, і існує він тільки рік. І це не просто гурт, а барабанна студія, в якій навчаються віртуозному володінню ударними. До складу гурту входять кращі учні студії і її керівник Костянтин Бушинський.
— Костя, вже з вашої назви зрозуміло, що надихає Тайко Драммерс саме японське барабанне мистецтво…
— О, так… Ми постійно слухаємо записи японських барабанщиків, ходили на їхні концерти. Захоплюємося їхньою майстерністю.
— Може, ви і японську мову вивчаєте в студії?
— Ні. На жаль. Хоча треба б було. Але ми послуговуємо японські терміни під час репетицій. Є такі барабанні удари — донн, ронн, до ко та інші. Вони розрізняються по силі удару, по довжині звуку.
— Скільки у вас барабанів?
— О, багато, більше двадцяти. Ми в цьому, як японці. Наші барабани — це не просто ударна установка, це справжні етнічні барабани. Ми користаємо барабани якщо не саморобні, то китайського виробництва. Добре, що тепер в музичних магазинах міста продають етнічні барабани, тож далеко їхати не треба
— Який твій улюблений барабан?
— Я особисто люблю грати на невеличкому барабані. Він веде головну партію та й просто мені подобається.
— Які назви ви даєте мелодіям, котрі виконуєте?
— Дуже цікаві. Скажімо, «Спящіє єжи», «3+4»… Ми ще виконуємо в нашій обробці пісні інших. Ось сьогодні заграємо «Салют» Джо Дассена.
— Костя, відомо, шо ти їздиш на Шешори з самого першого фестивалю…
— Так і є. Я дуже люблю Шешори, і цього року ми з «Тайко Драммерс» плануємо там виступати
— Якою однією фразою ти б сформулював головний меседж Шешор?
— …Слухай, бо це справжнє
— Що ще, крім Джо Дассена, ми почуємо?
— Крім нього ми сьогодні виконаємо 7 барабанних п’єс.
— П’єс?!
— Так, ми називаємо це п’єси, бо там є зачин, розвиток, кульмінація, фінал. Цих п’єс в нас більше двадцяти.
— То, може, ви вже плануєте альбом?
— Так, звісно. Хотілося б видати диск. Просто ми ще молодий колектив і хочемо розширити свій музичний доробок, тоді вже видамо.
— Будь-яка людина може навчитися грати на барабані?
— Абсолютна будь-яка. Запевняю.
«Тайко Драммерс» цього вечора, мабуть, був особливо натхненний. Тому що танцювати почали навіть журналісти. Людей було багато, а під таку музику втриматися на місці неможливо — отож, зал перебував у постійному русі. Це надзвичайно захоплюючі ритми, майже первинні, але настільки сучасні, що зрозумілі кожному. Барабанні п’єси «Тайко Драммерс» дійсно треба слухати.